|
|
Готовність дитини до НУШ: важливі аспектиДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НУШ: ВАЖЛИВІ АСПЕКТИ! Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті, незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім років. Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини до школи? Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти Нова українська школа (НУШ) презентувала вимоги до взаємин «учні — батьки — вчителі — школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетенційтностей тощо. Педагоги-дошкільники також мають переосмилити свої підходи до підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Насамперед продумати роботу з батьками. Погляди батьків щодо підготовки дитини до школи різноманітні. Одні вважають, що готувати дитину до школи потрібно. Йдучи до школи, вона має вміти читати, писати та рахувати. Інші наголошують, що поспішати не варто — дитина сама все надолужить. Як відшукати «золоту середину»: підготувати дитину до школи і водночас не відбити в неї бажання вчитися? Та й невже настільки важливо, щоб дитина, йдучи до школи, вже вміла читати та рахувати? Одне з найголовніших питань у роботі закладу дошкільної освіти — психолого-педагогічна просвіта батьків — набуває особливого значення під час роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку. Завданням педагогів є формувати відповідний рівень психолого-педагогічної грамотності батьків щодо вікових особливостей розвитку старшого дошкільника та молодшого школяра, а також у формуванні в них уміння налагоджувати партнерську взаємодію з дитиною — майбутнім першокласником. Фізичний розвиток дитини як запорука її успішного навчання Щоб успішно вчитися, дитині потрібні сили, вона має бути фізично готовою щодня нести ранець чи портфель, сидіти протягом 30-35 хв на уроці, правильно тримати ручку, писати впродовж тривалого часу тощо. Не можна забувати і про біологічну зрілість — досягнутий рівень дозрівання організму дитини. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб. Бажано також приділити увагу антропометричним показникам дитини (вага, зріст, зміна молочних зубів на постійні тощо). Психологічна готовність дитини Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти: • соціальний; • емоційно-вольовий; • інтелектуальний; • мотиваційний. Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі. Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших. Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це під час взаємодії. Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Бажано подавати знання дозовано. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Дорослий, навчаючи дитину, має бути для неї мудрим учителем, наставником, другом. Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов'язковістю, інтелектуальним навантаженням, необхідністю долати труднощі тощо. Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання. Завдання батьків Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу. Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема: • дбати про фізичне здоров’я дитини; • збагачувати життєвий досвід дитини; • закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини; • розвивати мовлення дитини; • навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте; • учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших; • поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи. Як підготувати дитину до школи: 5 порад турботливим батькам! 1. Розвивайте увагу Уміння дитини сконцентрувати увагу на завданні – важлива складова успішного навчання. Щоб розвивати увагу дитини, під час прогулянки пропонуйте їй відшукати те , чого раніше не помічали. Наприклад, влаштуйте змагання : хто протягом 5 хвилин помітить більше котів, дерев, машин тощо. Навчайте дитину сприймати, розуміти та запам’ятовувати інструкцію. Наприклад: запропонуйте їй скласти будиночок із шости кубиків, доповнити малюнок трьома квадратами, викласти предмети в певній послідовності. Якщо вона більше 5 хвилин не може сконцентруватися, то й у класі, після того як вчитель дасть завдання, вона буде розсіяною. 2. Виховуйте самостійність Не робіть за дитину те, що вона спроможна зробити сама. Навчайте її самостійно обирати собі справу. Разом обговоріть, які обов’язки вона готова взяти на себе. Спочатку виконуйте їх разом, а потім довірте їх дитині. Дозволяйте їй приймати самостійні рішення, помилятися й відповідати за себе. Запасіться терпінням і на власному прикладі демонструйте бажану поведінку. Пам’ятайте, що більше дитина робитиме сама, то міцнішою ставатиме її впевненість у собі й бажання йти далі. 3. Навчайте спілкуватися Заохочуйте дитину висловлювати свої потреби словами. Якщо змога, створюйте ситуації, у яких їй потрібно встановлювати нові контакти з однолітками та дорослими. Наприклад, запропонуйте познайомитися з дітьми на ігровому майданчику, купити щось у магазині. Збагачуйте досвід дитини прикладами спілкування: читайте разом художні твори, відвідуйте театри та музеї. Обговорюйте побачене та й почуте. Давайте дитині змогу висловлювати свою думку, запитувати й відповідати. Розігруйте різні діалоги, життєві ситуації тощо. 4. Формуйте адекватну самооцінку Шестирічний першокласник навчається, щоб продемонструвати свої досягнення батькам, педагогам, одноліткам, бути «дорослим і значимим». Тому підтримуйте віру дитини у власні сили та формуйте в неї адекватну самооцінку. Навчіть дитину сприймати критику, поясніть що у школі вона може зіткнутися з негативними оцінками її діяльності. Допоможіть зрозуміти: критикують не її особистість, а конкретний вчинок. Тоді на зауваження вчителя дитина не ображатиметься намагатиметься щось змінити. 5. Привчайте до дисципліни Щоб дитина витримувала статичне навантаження, привчайте її спокійно сидіти та працювати протягом певного часу. Також під час занять дитина має родити не лише те, що хоче, а й необхідне складіть разом розклад справ, де схематично позначте вид діяльності та час. Зокрема, визначте час для занять з ігор, рухливих розваг, домашніх обов’язків. Розмістіть розклад на видному місці, бажано біля годинника. Поступово дитина звикне до розпорядку, навчиться чергувати заняття та відпочинок.
Рівні адаптації дитини до школи: · Високий · Дитина позитивно ставиться до навчання · Сприймає адекватно нові правила й вимоги · Програмний матеріал засвоює без труднощів · Самостійно розв’язує типові завдання · Виконує графічні завдання за зразком · Уважно слухає вказівки, пояснення педагога, виконує доручення без зовнішнього контролю · Виявляє інтерес до самостійної навчальної діяльності · Має позитивний статус у дитячому колективі · Середній · Дитина навчається без негативних переживань · Розуміє програмний матеріал, якщо педагог пояснює його наочно й детально · Самостійно розв’язує типові завдання · Виконує графічні завдання за зразком · Слухає пояснення педагога, виконує його завдання та доручення, але потребує зовнішнього контролю · Потребує додаткової мотивації до навчальної діяльності · Товаришує з однолітками
· Низький · Дитина негативно ставиться до навчання, часто скаржиться на погане самопочуття · Має підвищену тривожність, плаксивість · Поводиться неадекватно, порушує дисципліну · Засвоює навчальний матеріал частково · Швидко стомлюється, потребує тривалих пауз для відпочинку · Має труднощі під час виконання завдань за зразком · Потребує постійного зовнішнього контролюй допомоги дорослих · Дезадаптація · Дитина часто хворіє, ставиться негативно до навчання · Конфліктує з педагогом та однолітками, не приймає правил соціуму, прагне усамітнитися · Виявляє агресію, впертість під час спілкування · Повільно засвоює програмний матеріал · Ігнорує вказівки та доручення педагога · Невпевнена, боїться проявляти активність, виявляє надмірне хвилювання · Не дотримується правил, часто порушує дисципліну. Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.
|
